Перші моделі пелюсткових кругів випускали лише для болгарок, однак завдяки чудовим експлуатаційним якостям і зростанню популярності їх почали виготовляти й для іншого електричного та пневматичного обладнання, зокрема стаціонарних верстатів.

Пелюстковими торцевими дисками обробляють металеві, дерев’яні та інші поверхні, переважно на етапі фінішної обробки. Під час чорнового обдирання такі круги використовують, якщо потрібно акуратно й точно зняти тонкий шар. Головна відмінність від інших дисків — конструкція: робочі сегменти прикріплені до основи круга віялом і частково перекривають один одного. Шліфувальні пелюстки кріплять до круга високоміцними смолами.

Така конструкція пелюсткових дисків має такі переваги:

  • тривалий термін експлуатації, адже робочі сегменти сточуються рівномірно, і круг можна використовувати до повного стирання абразивного паперу;
  • шліфувальні пелюстки досить гнучкі й м’які, тож такими кругами можна обробляти елементи складної конфігурації;
  • можна обробляти площини з металу, пластмаси, дерева та інших матеріалів;
  • шар оброблюваної поверхні знімається дуже якісно.

Види та сфера використання

Пелюстковий торцевий диск — один із найуживаніших шліфувальних елементів. Його застосовують у дерево- та металообробній галузі, а також для домашнього використання.

Найпоширеніші види:

  • Плоскі. Диски такої форми призначені для роботи з пласкими поверхнями. Завдяки великій площі контакту вдається досягти високої точності шліфування й знизити ризик утворення врізів. Недолік великої зони контакту диска з площиною в тому, що тиск шліфувальних елементів на поверхню під час роботи знижується.
  • Конусні. Універсальна конструкція диска дає змогу шліфувати вигнуті або криволінійні об’єкти. Конусні круги мають меншу зону контакту, тому краще підходять для щільніших металевих матеріалів. У промисловості ними зачищають зварні шви, напливи металу після лазерної обробки та задирки, що з’являються під час різання металу.

У конусних дисках абразивні сегменти укладено під нахилом 10–15%. Така конструкція дуже зручна в роботі, адже саме такого кута нахилу намагаються дотримуватися майстри під час шліфування, щоб не пошкодити поверхню шпинделем.

Рідше використовують круги нестандартної форми:

  • із загнутими пелюстками — для роботи з кутами об’єктів, при цьому з поверхнею контактує лише торець диска;
  • із прорізами, які дають змогу візуально контролювати всю роботу й за потреби змінювати силу тиску на оброблювану поверхню;
  • комбіновані, призначені для делікатного шліфування поверхонь із нержавіючої сталі. У таких дисках наждачний папір чергується з пелюстками з нетканого абразивного матеріалу.

Складчасті й пакетні абразивні диски мають велику кількість окремих абразивних сегментів, прикріплених до металевої основи. Такі інструменти встановлюють на стаціонарні шліфувальні машини з регулюванням швидкості обертання.

Пелюсткові диски для дриля мають спеціальну оправку для встановлення в посадкове гніздо обладнання.

Сфери застосування:

  • фінішна обробка металевих елементів: зачищення зварних швів, видалення металевих бризок, обробка зон з’єднання та зачищення дефектів після лазерного різання;
  • обробка дерев’яних поверхонь, а також зняття фарби без пошкодження структури деревини;
  • очищення від окалини та іржі, при цьому важливо правильно підібрати зернистість абразивного матеріалу;
  • підготовка кромок тонких (до 6 мм) виробів або поверхонь криволінійної форми.

Великий вибір розмірів і видів абразивних матеріалів дає змогу підібрати круг для шліфування внутрішніх і зовнішніх площин із будь-яких матеріалів, зокрема звичайної та легованої сталі, кольорових металів, дерева, мармуру, скла, пластику тощо.

Види шліфувального матеріалу

Зернистість абразивних сегментів залежить від матеріалів, з яких їх виготовлено. Найпоширеніші з них:

  • Оксид алюмінію. Цю сполуку добувають природним способом (природний мінерал називається корундом) або виготовляють у промислових умовах, піддаючи хлоруванню нефеліни, каолін і боксити. Цей матеріал найпопулярніший через невисоку ціну, проте має досить короткий термін експлуатації. Ще один недолік — втрата абразивних властивостей через швидке засмічення робочої поверхні. Як правило, корундовими пелюстковими дисками обробляють поверхні з алюмінію або м’яких кольорових металів. Великі прозорі кристали оксиду алюмінію — це дорогоцінне каміння: сині — сапфіри, а червоні — рубіни.
  • Цирконат алюмінію. Цей матеріал найчастіше використовують для виготовлення пелюсткових дисків для металообробної промисловості, адже він поєднує високі експлуатаційні характеристики й невисоку ціну. Серед переваг — добра продуктивність, тривалий термін експлуатації, а також відсутність корозії під час обробки високолегованої сталі.
  • Керамічне зерно. Сучасний абразивний матеріал, який дуже якісно обробляє різні поверхні й особливо добре зарекомендував себе в роботі з нержавіючою сталлю. Завдяки скороченню робочого циклу вдвічі й більше порівняно з іншими абразивами ризик перегрівання диска та оброблюваного матеріалу мінімальний. Недолік — висока вартість.

Важливу роль відіграє й основа опорної тарілки. Для бюджетних пелюсткових дисків використовують скловолокно — надійний і міцний синтетичний матеріал із високою адгезією до абразивних зерен. Для дисків жорсткої конструкції основу виготовляють з алюмінієвих пластин.

Пелюсткові та інші диски для болгарки — у розділі Абразивні диски по металу.